Як ми нещодавно інформували, у рамках нашого проєкту триває робота над дослідженням князівського роду Сангушків. Пропонуємо Вашій увазі один з фрагментів дослідження. Це лише один з небагатьох фактів, які уже підтвердили експерти, досліджуючи життя та діяльність цього роду на Волині.
Свято-Миколаївський Милецький монастир відомий з початку XVI століття. Початок активної діяльності монастиря пов’язують з ось якою подією. За легендою, власник тієї землі, князь Федір Санґушко поїхав на полювання і натрапив на монастир. Вражений мальовничою місцевістю та бідністю монастиря, він пообіцяв надати підтримку обителі.
Відтак, 23 травня 1542 року Федір Санґушко видав грамоту про пожертви монастиреві. «Придаю к церкви Божей, к тому монастыру моєму, ку Мельцам именья мои вечно и непорушно, зо всим яко и ныне тыи именья в собе ся мают, не зоставуючи на собе ничого», – йдеться в документі. Отож, староста володимирський надав монастиреві Пісоченський та Задибский двори, села Комарово, Солов’єво, Ниці, Синово і Підсинівку.