Палац Любомирських (Люблін)

Адреса:
Radziwiłłowska 11, 20-400 Lublin

Перша згадка про маєток на цій території датується XVI століттям. Будівля була зведена для потреб родини Фірлеїв. У наступному столітті її власниками була спочатку родина Острозьких, а потім родина Любомирських. Наприкінці XVII століття палац був перебудований у стилі бароко за проєктом Тильмана ван Гамерена. Це була одноповерхова будівля, з високим дахом, мансардними вікнами та альтанками.

У 1722 році, завдяки новому шлюбу, власник маєтку знову змінився. Тепер ним став Павло Кароль Санґушко, який отримав його як придане дружини Маріанни з роду Любомирських. Оскільки головний маєток подружжя був у місті Любартів, в люблінському палаці майже ніхто не жив. Будівля повільно приходила в занепад.

У 1779 році палац перейшов у власність родини Шептицьких. У 1801 році бурмістр (міський голова) Любліна викупив маєток і передав його у володіння міста. Після реконструкції, виконаної за проєктом Яна Стомпеля, будівля слугувала військовим госпіталем, а потім резиденцією Люблінського губернського комітету. Після пожежі в 1829 році вона була відновлена знову, цього разу за проєктом Генрика Марконі, який відтворив будівлю у стилі неоренесанс з елементами ампір. У такому вигляді палац зберігся до наших днів.

У другій половині XIX століття тут знаходилася резиденція російського губернатора, а з 1915 року — австрійські органи окупаційної влади.

У 1918 році маєток став осередком боротьби за незалежність. У ніч з шостого на сьоме листопада у ньому утворено уряд Польської Народної Республіки на чолі з Ігнацієм Дашинським. На честь цього головна зала будинку носить його ім’я.

У міжвоєнний період тут розміщувалися військові та провінційні органи влади. Після Другої світової війни будівля була передана університету імені  Марії Кюрі-Склодовської під факультет політології. У 2017 році палац був придбаний Міністерством культури та національної спадщини Республіки Польща з метою створення Музею східних земель давньої Речі Посполитої.