Краснічин

Князь Гурко був також власником Краснічина, який він отримав від батька або дядька Владислава Ягайла. Перші відомості про володіння цим містом сягають 1417 року, хоча згадується лише дружина Гурка Олександра. У наступні роки брати Гурка, Роман Кобринський та князь Санґушко, як опікуни синів покійного брата, стають управителями майна. Сини Гурка згадуються як студенти Краківського університету: Януш - у 1442 році, Олександр - у 1454 році.

Питання власності на Краснічин родиною Гурковичів було неясним, тому у  наступні роки мали місце  кілька судових справ, що стосувалися суперечок стосовно прав на маєтність. У судових засіданнях брали участь вдова князя Гурка та її сини: Олександр - частіше, Януш - рідше, тому що він  обрав священство. Брати придбали у власність ще декілька довколишніх населених місць.

Письмові джерела містять останню згадку про Януша у 1477 році, а Олександра - у 1480 році. Після смерті Олександра, який не залишив нащадків, маєтність князівського роду Санґушків  перейшла у власність короля Казимира Ягеллончика.

Дотепер жодних матеріальних об'єктів, пов'язаних з  родиною Санґушків, у  Краснічині не збереглося.